Немає зарезервованих препаратів

Фармзаговір

Уявіть собі хірургію без анестетиків та антисептиків… Неможливо. Так само як неможливо було лікувати чуму та безліч інфекційних захворювань без антибіотиків. Ще століття тому такі хвороби як пневмонія, туберкульоз, віспа, поліомерит, сифіліс, тиф та багато інших за одиничними винятками вважалися летальними. Тепер ін’єкції інсуліну дозволяють хворим на діабет вести повноцінне життя. Завдяки сучасним лікам радіють життю сотні мільйонів тих, хто помер би всього 70-100 років тому.

Прикладів безліч, вклад і прогрес медицини важко переоцінити, але… Але, на жаль, апетити бізнесу значно перевищують гуманні ідеали медицини та фармацевтики. 

 

«У світі просто недостатньо хворих людей, щоб задовольнити бажання менеджерів з маркетингу фармацевтичних компаній. Хворих недостатньо, щоб ринок міг поглинути все нові варіанти старих ліків, які випускаються»

 

Професор Білл Інман [Bill Inman], керівник відділу безпеки ліків в Університеті Саутгемптона, Великобританія

 

Коли ми приходимо в аптеку, нам кидається в очі неймовірне розмаїття упаковок. Щороку їх стає більше. І ми віримо: медицина не стоїть на місці, фармацевтичні компанії постійно винаходять нові засоби, які зроблять нас здоровішими. Проте тільки деякі професіонали на цьому ринку розуміють: по-справжньому нових ліків одиниці, тоді коли більшість з них зроблено не для того, щоб нас вилікувати, а для того, щоб ми приймали їх все життя, тобто, грубо кажучи, призначені, щоб людина не лікувала причини, а просто приглушувала численні симптоми, перетворюючись на "вічнохворого", проте вірного систематичного споживача.

 

 

Сьогодні фармацевтична промисловість більше прагне до здорового процвітання, ніж до процвітаючого здоров'я. І якими б гуманними не були наміри виробників ЛЗ (лікарських засобів), мета фармацевтичного бізнесу, як і будь-якого іншого, полягає в тому, щоб «робити гроші» і витягувати максимально можливий прибуток. Тому зараз на фармацевтичному ринку існує так багато препаратів, які знімають симптоми, а не лікують хворобу, тому що симптоми не можливо вилікувати, а це і є однією з умов тривалого і стабільного прибутку.

 

У конкурентній промисловості успіху часто досягає компанія з найкращою стратегією маркетингу - навіть якщо її продукти не пропонують реальних переваг. Фармацевтична промисловість набагато більше витрачає на маркетинг, ніж на дослідження. Витрати на просування і маркетинг становлять у середньому не менше 20% від обороту: це приблизно в 2 рази більше, ніж витрати на дослідження і розробку (R&D). Тим не менше, промисловість намагається привернути більше уваги до наукових досліджень, і відвернути увагу від маркетингу та просування продуктів.

 

Безсумнівно, основною функцією промисловості, що базується на наукових дослідженнях, є створення нових ліків. Відділи фармацевтичних досліджень і розробок (R&D) повинні створювати продукти, що значно перевершують вже наявні ліки, а не просто розробляти їх дорожчі варіанти. Цей процес досить трудомісткий і фінансово затратний, мало того, він вимагає високої кваліфікації дослідників і часу, а результати часом бувають непередбачуваними. Ось це, мабуть, і є ключовою проблемою фармацевтичного ринку. Сьогодні середня вартість розробки нового препарату становить $ 500 - 800 млн, і, за прогнозами експертів, ця сума в недалекому майбутньому перевищить $ 1 млрд. З цієї причини наукові дослідження в галузі створення і виробництва лікарських засобів спрямовані швидше на отримання комерційного прибутку, ніж на терапевтичні потреби. Тобто, більшість фармацевтичних компаній свої зусилля тратять не на новітні розробки, а на створення препаратів-бестселерів, які б точно окупили затрачені кошти на створення та дослідження.

 


Сучасний порядок тестування лікарських засобів в процесі реєстрації та виведення препарату на ринок не дозволяє збирати повну інформацію про їхню ефективність та безпечність до отримання дозволу на використання і початок збуту. Це відбувається тому, що більшість пацієнтів, що беруть участь у клінічних випробуваннях ліків, які передують їх виведенню на ринок, мають відносно неускладнену картину захворювання і набираються з обмежених вікових груп. Клінічні дослідження, які фігурують у звітах компаній, згідно з сформованим вимогам досить нечисленні, прості, вузькі, усереднені за віком учасників та нетривалі за часом. Наприклад, вагітні жінки, діти і люди похилого віку часто виключаються з них, хоча після початку збуту і вони можуть піддаватися лікуванню даними препаратами. Жінки становлять близько 52% населення планети, діти до 15 років -32%, люди старше 65 років - 6%. Разом узяті вони становлять майже дві третини населення світу, а в інструкціях до лікарських засобів вони належать, як це не парадоксально, до категорії «особливих випадків», при яких необхідна максимальна обережність у застосуванні ліків і щодо яких менше відомо про наслідки їх прийому. Тим часом саме ці люди в основному і складають групи, які найбільш схильні використовувати ліки.

 

 

Для того, щоб щойно розроблені лікарські препарати успішно продавалися і приносили прибуток фармацевтичні компанії самостійно створюють для цього ґрунт.

 

Критерії норми здоров’я тепер задаються не громадськими інститутами, а корпораціями. Найпростішим механізмом впровадження нових критеріїв в суспільну свідомість є реклама. Телевізійні передачі за участю авторитетних лікарів «популяризують медичні знання», підштовхуючи людей розглядати себе, як пацієнтів. Вся та кількість інформаційно-аналітичних та просвітницьких передач по телебаченню, статті та рубрики в друкованих ЗМІ, присвячені різним захворюванням, охороні здоров'я, шкідливим фактором навколишнього середовища і т. п. активно сприяють поширенню медикалізації населення.

 

З іншої сторони культ тіла та молодості, до якого закликають прагнути глянцеві журнали, реклама та герої кіно не залишають шансів, щоб не почати сумніватися у власній «нормальності». Круг замикається, і в цьому контурі починають циркулювати гроші, що приносять багато радості всім учасникам процесу (крім пацієнта).

 


Менопауза, облисіння, природне старіння, «крупна тілобудова» - типові приклади станів людини, які століттями вважалися нормальними, тепер почали розглядатися як медичні проблеми.

І це тільки вершина айзберга. 

 


 

Як повідомляє інформаційне агентство MIGnews, масовим прагненням населення знайти у себе хворобу стурбоване чимале число лікарів і соціологів. Так, австралійський дослідник цієї проблеми, що отримала назву медикалізація норми, Рей Мойніхан, сказав в одному з інтерв'ю: «Я думаю, це абсолютно абсурдне і нездорове явище, коли фармацевтичні компанії, іманентно зацікавлені у збільшенні числа і тяжкості захворювань, беруть участь у створенні «освітніх» матеріалів про хвороби - прямо або через спонсорство».

 

Сучасна реклама лікарських засобів, медичних послуг, різних біологічних добавок активно використовує природний страх перед хворобою, страх втратити здоров'я. Але що казати про вплив на окремих людей без медичної освіти, коли фармацевтичні корпорації здатні впливати, навіть, на Всесвітню організацію охорони здоров'я.

 

Головною метою фарм корпорацій завжди був прибуток, а щоб він збільшувався, необхідно постійно розширювати ринок, стимулювати попит і створювати нові потреби в покупців. Кілька років тому отримала широкий резонанс ситуація навколо пандемії «пташиного» і «свинячого» грипу. У підсумку, виявилося, що її небезпека була сильно перебільшена, проте паніка, ініційована ЗМІ, на пряму сприяла багаторазовому збільшенню доходів фармакологічних корпорацій.

 

Журналіст датської газети "Dagbladet Information" Луїза Воллер - автор найгучнішого скандалу за участю фармкомпаній цього року. До кінця 2009 року всім стало ясно, що від страшної пандемії постраждало на порядок менше людей, ніж від звичайного грипу. Журналістку зацікавило, хто стояв за всім цим галасом навколо свинячого грипу. Перше, що вона з'ясувала, - що Всесвітній організації охорони здоров'я недавно чомусь знадобилося змінити саме визначення поняття пандемії: якщо раніше таку назву застосовувалося тільки при великій кількості летальних випадків від захворювань, то тепер пандемія - це коли вірус просто подорожує через кордони кількох країн. Коли світові лідери почули слово "пандемія", вони злякалися мільйонів смертей і почали спішно розробляти і виробляти у величезних кількостях вакцину від страшного вірусу. Але подальше розслідування принесло ще більш цікаві результати.. Але найголовніше - авторитетними порадниками були 80 членів комітету Всесвітньої організації охорони здоров'я, мінімум 25 з яких працювали на фарміндустрію.

 

 

Вплив фармвиробників на медиків

 

Коли "стан" можна називати "хворобою"? Навряд чи тоді, коли від цього стану розроблено ліки. Але сьогодні, висловлюючись образно, овець охороняють вовки - критерії здоров'я знаходяться в руках компаній, доходи яких напряму залежать від кількості хворих. Зараз виробники лікарських засобів не тільки продають свої ліки під фірмовою торговою назвою, але паралельно продають ідею, що проти кожної хвороби є таблетка, тому 90% всіх візитів до лікаря закінчуються рекомендацією або випискою одного або й більше препаратів. А так як більшість ліків потрібно приймати лише після початку хвороби, посилюється увага не на профілактичну, а на терапевтичну медицину.

 

Тому маркетингові технології більшості фармвиробників в першу чергу націлені на лікарів та інших осіб, які мають право виписувати рецепт. Дослідження, що проводилися в 2002 році в США, показали, що великі фармацевтичні компанії щорічно витрачають по 19 млн дол. на пряму рекламу медичним працівникам. Але крім прямого, незаангажованого стимулювання виписувати ті чи інші препарати, фармацевтичні компанії часто фінансують різні семінари, курси, оплачують лікарям поїздки на конференції, таким чином ознайомлюють лікарів з новими можливостями діагностування та лікування тих чи інших захворювань.

 

В Україні ця проблема відчувається особливо гостро на фоні ситуації, коли після здобуття медичної освіти лікарі почуваються відірваними від передових технологій, так як державою практично не проводяться навчальні заходи для працівників медицини. Тому курси, організовані фармацевтичними виробниками є мало не єдиною альтернативою ознайомитися з новими технологіями та методами лікування.

 

Іспанський дослідник П. Херрера зазначає: «Медикалізація є динамічним процесом, завдяки якому деякі аспекти життя, які традиційно не вважалися медичними, нині розглядаються в термінах хвороби або розладів, переходять у статус патології». У такому випадку ми можемо говорити не просто про зростаючу залежність пацієнта від лікаря, від його рекомендацій, а й про появу у лікарів функції соціального контролю, що відстежує стан людини і суспільства в системі координат «здоров'я - хвороба» або «норма - патологія». Тому так багато маркетингової інформації спрямовано саме на лікарів.

 

Фармацевтичні компанії дуже ретельно і серйозно навчають своїх працівників. Там працюють професіонали, які вивчили психологію і можуть переконувати і "заохочувати" лікарів різних типів. Сумно, але під час навчання ніхто молодим медикам не розповідає, як протистояти фармацевтичним компаніям. Звичайно, багато лікарів володіють розвиненим критичним мисленням, читають новітні дослідження і вміють задавати конкретні питання. Але є цікавий аспект, який виявили соціологи, що досліджували ставлення лікарів до фармацевтичних компаній. Виявляється, що кожен лікар вважає, ніби на нього ніхто не може вплинути. На колег - так, але ні в якому разі на нього конкретно! Але я думаю, що фармацевтичні компанії більшою чи меншою мірою впливають на більшість лікарів. Єдиний спосіб скоротити цей вплив, це підвищити рівень освіти і критичного мислення молодого лікаря під час навчання та продовжувати незалежну освіту вже практикуючого лікаря.

 

Але медикалізація не змогла б набути таких масштабів, якби в її обійми не раді були потрапити так багато людей. Соціологи описали "пірнання у хворобу" - модель поведінки, якої ми дотримуємося, коли вважаємо себе хворими. Ця модель включає велику свободу від зобов'язань - адже ми можемо не ходити на роботу, коли хворі. І крім цього, людина відчуває себе зобов'язаним щось робити зі своєю хворобою. Інакше почне здаватись собі симулянтом. В останньому випадку багато-хто іде і купує ліки, навіть якщо це ліки від застуди, навіть коли добре відомо, що якщо ГРЗ лікувати, то воно проходить за тиждень, а якщо не лікувати - за сім днів ...

 

Професор Девід Б.Неш, директор з медичної стратегії університетської лікарні у Філадельфії, не настільки категоричний: «Так, медикалізація нашого суспільства існує, але я не впевнений, що вона ініційована виключно фармацевтичною промисловістю. Охорона здоров'я - це такий же бізнес, як і все інше. Людям слід самим контролювати що відбувається. Якщо більше замислюватися над тим, як і від чого нас лікують, це буде краще для всіх».

 

Простіше кажучи, будьте пильні, коли вам вішають «лапшу на вуха»!

 

Тобто, доктор радить ставитися до медичної інформації так само, як до реклами ковбаси і не вірити будь-якому надрукованому слову. "Я вважаю, що якомога частіше і якомога більше людей повинні отримувати об’єктивну інформацію з незалежних джерел", - додав Девід Неш.

 

Треба розвивати в людей критичне мислення. Краще рішення - це співпраця з сімейним лікарем, якому пацієнт довіряє і який розповість йому правду про ліки і харчові добавки.

 

 

(Стаття базуються на матеріалах книги, Ендрю Четлі "Проблемні ліки").

 

 

2016 © Всі права захищено
Ми в соц. мережах